Контактний телефон: +380 44 451 46 00

Засоби захисту рослин!
Подбай про врожай сьогодні!

12.03.2013

Генетично модифіковані культурні рослини: масштаби поширення та перспективи

Генетично модифіковані культурні рослини: масштаби поширення та перспективи

Дискусії на тему небезпеки генетично модифікованих організмів (ГМО) для людини та довкілля точаться не перший рік як на світовому рівні, так і на рівні України.

Споживачі харчових продуктів, що можуть містити ГМО, занепокоєні потенційними ризиками для їх здоров'я. За результатами опитувань, проведених у різних країнах світу (зокрема, Франції, Китаї) 70-80% населення з обережністю ставляться до продуктів харчування, що містять ГМО, і не бажають вводити їх у власний раціон харчування. Прихильники ГМО-технологій наголошують на упередженості та істеричності громадської думки стосовно небезпеки модифікованих організмів і називають такі суспільні настрої не більш, як спротивом новому та невідомому, упередженістю, що необґрунтовано підтримується численними неурядовими організаціями. Представники останніх, в свою чергу, вимагають провести довготривалі (а не короткочасні) незалежні дослідження і довести, що ГМО — це безпечно. Серед можливих негативних наслідків поширення ГМ-культур та споживання продукції, що містить ГМО, критики генної інженерії називають руйнування природних екосистем, порушення екологічної рівноваги та небезпеку для біорізноманіття при масовому вирощуванні трансгенних рослин в умовах відкритого ґрунту, викликані нестабільністю нового геному, а також харчову алергію на білкові сполуки, токсичність, розвиток хвороб. Визнаних сучасною наукою підтверджень таким припущенням досі немає. Поодинокі дослідження на цю тему з негативними висновками щодо безпечності ГМО вважаються сумнівними і не визнаються науковою спільнотою через методичні недоліки при проведенні робіт. Загалом, у світі позиції вчених-генетиків щодо ГМ-культур різняться, зокрема чимало науковців критикує не власне ідею створення ГМО, а недосконалість методів та технологій генної інженерії, що нині використовуються і можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Відкритий лист-звернення до керівників усіх держав світу про небезпечність ГМО підписали понад 2 000 науковців з 84 країн. Проте більшість учених все таки підтримують масове використання ГМО та вирощування ГМ-культур.

Незважаючи на дискусії, генетично модифіковані культурні рослини все більше й більше поширюються по всьому світу з вражаючими темпами. За даними Міжнародної служби з оцінки застосування агробіотехнологій (ISAAA), за 16 років вирощування ГМ-культур у промислових масштабах (1996-2011 рр.) площі під ними виросли в 94 рази і продовжують розширюватися. Якщо у 1996 р. загальна площа під трансгенними культурами складала 1,7 млн. га і була зайнята виключно ГМ-соєю, то у 2011 р. вона складала вже 160 млн. га, і фермери активно висівали й ряд інших культур (кукурудзу, бавовник, картоплю, рис тощо). Комерційне впровадження ГМ-культур почалось з США, а згодом поширилось й на інші країни світу — Канаду, Аргентину, Бразилію та Китай, що нині, поряд з США, стали країнами-лідерами з вирощування трансгенних рослин. Натомість більшість країн ЄС не квапляться відкривати свої кордони для трансгенного насіннєвого матеріалу, серед них — Австрія, Норвегія, Греція, Швейцарія, Польща, Франція тощо. У 2011 р. загальна площа під ГМ-культурами в ЄС складала лише близько 120 тис. га, у тому числі — 100 тис. га посівів трансгенної кукурудзи в Іспанії.

За даними ISAAA у 2011 р. посіви під ГМ-культурами мали 29 країн світу. Це означає, що саме така кількість держав дозволила вирощування трансгенних рослин на своїй території. А які площі під ГМ-культурами в країнах, що не давали офіційного дозволу на ввезення та висівання відповідного насіннєвого матеріалу, зокрема в Україні? Об'єктивної, підтвердженої фактичними даними відповіді на це питання немає, наявна інформація носить характер припущень експертів ринку.

У 2003 р. Україна стала однією з 129 держав світу, що ратифікували Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції зі збереження біорізноманіття (1992 р.). Даний документ визнає потенційну небезпечність ГМО для довкілля та здоров'я людини, а також залишає за країнами-учасницями право заборони імпорту трансгенів на свою територію. Державний реєстр сортів сільськогосподарських рослин, що містять генетично модифіковані компоненти, в Україні відсутній, а державні органи влади дозволу на ввезення генетично зміненого насіннєвого матеріалу на територію країни жодній компанії не видавали. Фактично, наша країна має бути вільною від ГМ-культур.

У той же час, за неофіційними даними, генетично модифікованими вважаються 30-100 % посівів сої та 10-50 % площ кукурудзи в Україні. Їх вирощування дає можливість зменшити витрати на боротьбу з шкідниками та проводити обробку гербіцидами суцільної дії (гліфосатами) у період вегетації культурних рослин, не завдаючи їм шкоди. Виникає питання: з яких причин кордони України стали “прозорими” для ГМ-культур в епоху біотехнологій? В основі проблеми — непідготовленість країни до світового поширення ГМО-технологій: з одного боку, зволікання з розробкою відповідної законодавчої бази та механізмів контролю щодо ввезення та обігу ГМ-культур на території України, з іншого боку — складності ідентифікації трансгенів за недостатнього рівня технічного оснащення та методичного забезпечення вітчизняних лабораторій. Закон “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів” вступив в дію у лише 2007 році, тобто через 11 років після першого у світі промислового вирощування ГМ-культур. Незважаючи на зміни, що вже тричі вносили в згаданий закон, він все ще носить декларативний характер. Так, лише у жовтні 2012 року Кабінет Міністрів визначив установу, що виконуватиме функції науково-методологічного центру з питань випробувань генетично модифікованих організмів. Вибір зупинили на Інституті харчової біотехнології та геноміки Національної академії наук України, фахівці якого не так давно розробляли методи визначення якісного та кількісного вмісту ГМ-компонентів, ДСТУ та Технічні регламенти стосовно виявлення та визначення ГМО в харчових продуктах та кормах. Серед функцій Центру з питань випробувань генетично модифікованих організмів — координація діяльності випробувальних лабораторій, що аналізують продукцію на вміст ГМО. За словами керівника центру випробувань харчової продукції ДП Укрметртестстандарт Володимира Семеновича, нині в Україні кількість лабораторій, що здатні визначати ГМО, більша, ніж у Європі, серед них — 15 сертифікованих лабораторій на базі Держспоживстандарту, при чому вартість дослідження одного зразка досить доступна — до 600 грн. Чи задовільні їх матеріально-технічна база, методичне забезпечення та рівень підготовки кадрів для проведення таких досліджень? Питання залишається відкритим. Контроль за достовірністю результатів визначень ГМО в харчових продуктах та кормах, що проводились у таких лабораторіях покладено на Центр з питань випробувань генетично модифікованих організмів (Інститут харчової біотехнології та геноміки НАНУ), що забезпечений обладнанням та кадрами.

Таким чином, склалась ситуація, коли Україна намагається “наздогнати потяг, що вже давно від'їхав”. Питання вибору вже не стоїть: ГМ-культур на території країни не має бути, але в реальності вони є і дослідження на предмет масштабів їх поширення ніхто не проводив. Схожа ситуація мала місце у Бразилії та Парагваї, у результаті — керівництво цих країн було змушене визнати факт вирощування ГМ-культур на своїх територіях і узаконити їх подальше поширення.

Слід відмітити, що українські науковці схвально ставляться до такого сценарію розвитку подій. Зокрема, вчені Національної академії аграрних наук України наголошують не лише на безпідставності звинувачень щодо небезпечності продуктів харчування на основі ГМ-культур для здоров'я споживачів, але й на загрозі національним інтересам, гальмуванні розвитку держави, зниженні конкурентноздатності української продукції на світовому ринку у випадку заборони вирощування ГМО в країні, а також згадують про незаконне порушення інтелектуальних прав власності компаній-розробників (транснаціональних корпорацій) на ГМ-культури, що вже наявні в Україні.

Значні площі під ГМ-культурами у світі, що у 2011 р. дозволили заробити близько 13 млрд. доларів лише на продажі трансгенного посівного матеріалу, свідчать про дієву маркетингову стратегію компаній-розробників. Зокрема, доцільно нагадати про завдання глобального значення, які трансгенні рослини були покликані вирішити: 1) боротьба з голодом та запобігання глобальній продовольчій кризі; 2) зниження собівартості сільськогосподарської продукції за рахунок скорочення витрат на гербіциди та інсектициди. Сьогодні розробники ГМО та їх прихильники визнають, що за допомогою ГМ-культур вирішити проблему забезпечення продуктами харчування населення планети, що стрімко збільшується, не вдасться. З іншого, боку з'являється все більше даних про те, що економія при вирощуванні трансгенних рослин — сумнівна. Для прикладу, поширення набули стійкі до пошкоджень комахами Bt-культури, які мають вбудований ген ґрунтової бактерії Bacillus thuringiensis (Bt) і завдяки цьому здатні синтезувати у своїх клітинах токсичний для шкідників пептид. Вирощування таких рослин супроводжується швидким розвитком резистентності у шкідливих комах і на цьому економія аграріїв на інсектицидах закінчується. В свою чергу, вирощування ГМ-культур, що не гинуть при обробках посівів гербіцидами на основі солей гліфосату, призвело до розвитку стійкості у бур'янів до даних сполук. “Вирішують” цю проблему шляхом застосування гербіцидів у збільшених в рази нормах витрати та створення ГМ-культур із стійкістю до 2,4-Д та дикамби. Тобто при вирощуванні стійких до гербіцидів ГМ-культур скоротити витрати на боротьбу з бур'янами також вдається не надовго. Результати досліджень учених Центру стійкого сільського господарства та природних ресурсів університету штату Вашингтон (м. Пулман) показали, що зекономити виходить лише у перші 4-5 років, у подальшому — собівартість одержаної продукції зростає у порівнянні із звичайними сортами та гібридами.

Отже, завдання глобального значення, поставлені перед трансгенними рослинами, залишилися нереалізованими, а точніше — виявились лише рекламними гаслами. Незважаючи на очевидність пропаганди, за прогнозами ISAAA до 2015 р. ГМ-культури з'являться ще в 10 країнах світу. Подальше поширення трансгенних рослин відбуватиметься з метою отримання високих врожаїв в умовах посушливого клімату; збагачення раціону людей та худоби цінними поживними елементами (мікроелементи, вітаміни тощо); допомоги у боротьбі з бідністю; очищення територій, забруднених радіонуклідами та важкими металами тощо.

 

В.А. Петришина, к.с.-г.н.,

агроном ТОВ «Агро-Дельта Груп»

Усі новини