Контактний телефон: +380 44 451 46 00

Засоби захисту рослин!
Подбай про врожай сьогодні!

29.12.2011

Продовольча безпека та місце України в її забезпеченні

Продовольча безпека та місце України в її забезпеченні

За підрахунками фахівців, до 2050 року людство подолає 9 мільярдний рубіж. Зростання населення супроводжується збільшенням потреби в продуктах харчування, що напряму залежить від сільськогосподарського виробництва, зокрема рослинництва. У свою чергу, на продуктивність сільськогосподарських культур негативно впливають глобальне потепління, виснаження водних ресурсів, ерозія ґрунтів, опустелювання. Активний розвиток біопаливної енергетики, що передбачає використання сільськогосподарських угідь для вирощування енергетичних культур, також не сприяє збільшенню обсягів продовольства. На такому тлі продовольча безпека стає однією з найбільш важливих проблем, що постали перед світовою громадськістю. Яким чином це може стосуватися нашої країни, запитаєте ви? Адже родючі ґрунти, широкі технологічні перспективи підвищення їх врожайності і невелика щільність населення Україна є безперечними перевагами в боротьбі з дефіцитом продуктів харчування, що роблять країну не уразливою під впливом світової продовольчої кризи. Чи так це насправді? Історичні факти свідчать, що в сучасному світі самоізоляція країни практично неможлива. Яке ж місце України в забезпеченні світової продовольчої безпеки?

Світова спільнота покладає великі надії на країни СНД і, зокрема, на Україну, в спектрі розширення експорту рослинницької продукції за рахунок максимального підвищення продуктивності культурних рослин. До середини минулого століття роль своєрідного продовольчого буфера на світовому рівні виконували США, у яких був істотний запас земель, що не використовувались в сільському господарстві, але були придатними для його ведення. На сьогодні цей ресурс вичерпаний, зокрема й через розвиток біопаливного виробництва: у 2010 році США з отриманих 400 млн тонн зерна 126 млн. тонн відправили на переробку в біодизель. Не секрет, що нині вирощування енергетичних культур є високорентабельним бізнесом: чим вищі ціни на нафту, тим вигідніше їх переробка на біопаливо. Подібно до США діють і інші держави: Бразилія переробляє на етанол величезні обсяги цукрової тростини, Євросоюз планує до 10% палива для автомобілів отримувати з рослин до 2020 року. Значні посівні площі під такою енергетично цінною культурою як ріпак має і України. Крім того, на відміну від країн СНД, більшість розвинених країн (Японія, Німеччина, Франція, Великобританія та інші) практично досягли піку своїх можливостей отримання врожаю культурних рослин з одиниці площі, використовуючи комплекс технологій для підвищення продуктивності земель.

Для багатьох країн Близького Сходу характерним є зрошувальне землеробство, продуктивність якого визначається забезпеченістю водою. На тлі глобального потепління зрошення дає можливість штучно підвищити врожайність сільськогосподарських культур до того часу, поки водоносні горизонти не вичерпаються. Це явище отримало назву «продовольча або харчова бульбашка» через свій короткочасний ефект. Як приклад можна навести Саудівську Аравію, якій за рахунок зрошення вдалося забезпечити себе зерном пшениці на тривалий період, але зараз водоносний горизонт країни, що використовується для зрошення практично вичерпаний. Незабаром країна буде змушена імпортувати зерно.

Аналітики виділяють 18 країн з «продовольчими бульбашками» на водній основі, але це не означає, що інших держав проблема водного дефіциту не стосується: більше половини населення землі живуть в країнах з рівнем ґрунтових вод, що знижується, серед них й Україна. Врожайність зернових вже почала падати в таких країнах як Сирія, Ірак, Ємен. Але найбільші побоювання фахівців викликають «харчові бульбашки» в Китаї і Індії. Північно-китайська рівнина за рахунок зрошення дає країні 50% урожаю пшениці і понад 30% - кукурудзи. За даними Світового банку, 175 млн індійців живуть за рахунок урожаю зернових, вирощених з використанням близько 20 млн. свердловин для зрошення, що не може не позначитися на рівні ґрунтовних вод.

Виснаження водних запасів супроводжується опустелюванням. Третина сільськогосподарських угідь у світі піддаються ерозії. Вчені зафіксували утворення двох нових пилових воронок — на північному заході Китаю та в Центральній Африці. Китай, Північна Корея і Гаїті втрачають оброблювані землі з великою швидкістю, врожайність зернових в Монголії і Лесото впала на 50% за відносно короткий проміжок часу. При цьому щорічно попит на зерно в світі збільшується на 40 млн. тонн і цього року він склав 2,2 млрд. тонн. Паралельно зростає потреба в кукурудзі та сої, необхідних для збільшення приросту продукції тваринництва.

Отже, зростання попиту на продовольство відбувається на тлі серйозних проблем, пов'язаних з його виробництвом, супроводжується підйомом цін. Ще зовсім недавно провідні країни-виробники сільськогосподарської продукції (США, Канада, Австралія та Аргентина) посилено розширювали ринки збуту. Сьогодні країни, які залежать від імпорту, виходять безпосередньо на фермерів у країнах-експортерах з метою укладення довгострокових контрактів на поставку продовольства. У той же час, серед країн-імпортерів стає популярним оренда земель сільськогосподарського призначення в інших державах з метою вирощування зернових для власних потреб. За повідомленнями Світового Банку, в 2010 році на умовах оренди використовувалися майже 140 млн. акрів земель (переважно в Африці), при цьому на 63% площ вирощували не продовольчі культури. Як правило, такі угоди передбачають і права на водні ресурси, що позначається на інших країнах. Наприклад, збільшення обсягів водоспоживання для зрошення в Ефіопії або Судані (верхній басейн Нілу) призведе до серйозного водного дефіциту в Єгипті. Аналітики стверджують, що продовольство стає прихованим важелем світової політики. Дефіцит — нова норма.

Національна продовольча безпека стане пріоритетом у недалекому майбутньому. Вже зараз нормальною практикою є державні обмеження експорту продовольства в неврожайні роки або при спробах спекулятивного підняття цін на внутрішніх ринках. Використання земельних ресурсів для виробництва біопалива є далеко не розумною альтернативою нафтовим запасам, а швидше черговим «бульбашкою», тільки «енергетичним». Адже людству під силу пережити виснаження нафтових ресурсів, а ось втрату ґрунтів - це навряд чи. Слід очікувати націоналізації виробництва продовольства в багатьох країнах. «Кожна країна сама за себе» - такий девіз прийдешньої епохи.

 

Складено на основі аналітичного огляду

«Нова продовольча геополітика»

Лестера Брауна (www.foreignpolicy.com)


 

Усі новини