Контактний телефон: +380 44 451 46 00

Засоби захисту рослин!
Подбай про врожай сьогодні!

30.11.2012

Розвиток резистентності до пестицидів у шкідливих організмів: стан проблеми та перспективи її вирішення

Розвиток резистентності до пестицидів у шкідливих організмів: стан проблеми та перспективи її вирішення

Резистентність до дії пестициду — це явище виникнення стійкості у шкідливих об'єктів під впливом добору у результаті тривалого застосування певних системних препаратів або, іншими словами, це спадкові зміни у чутливості популяцій шкідливих об'єктів, що відображаються у втраті ефективності дії на них певної діючої речовини або групи активних сполук. Внаслідок мутацій в геномі у патогенів формується стійкість до фунгіцидів, у шкідників — до інсектицидів, у бур'янів — до гербіцидів.

Появу резистентності у шкідливих комах до дії інсектициду, що застосовувався впродовж тривалого часу, вперше помітили в 1908 р. Нині проблема стійкості шкідливих об'єктів до цільових препаратів набула світового масштабу. Так, з близько 5 тис. видів шкідливих комах у 250 видів виявлено резистентність до пестицидів.

Резистентність шкідливих об'єктів до дій пестицидів значно знижує ефективність обробок ними посівів та насаджень, викликаючи втрати врожаю та зниження якості продукції, і у результаті вимагає переходу на все нові й нові препарати, що ще не втратили своєї дієвості. Проте й тут є проблеми, зокрема, хімічна індустрія потребує значних зусиль для задоволення потреб ринку у альтернативних препаратах. Адже від відкриття нової діючої речовини з біоцидними властивостями до моменту її представлення на ринку у складі готового продукту проходить 7-10 років, а резистентність у цільових об'єктів часом розвивається значно швидше. При цьому частим явищем є групова резистентність — розвиток стійкості у популяцій шкідливих об'єктів не до однієї діючої речовини, а одразу до цілої хімічної групи речовин. Таким неприємним прикладом є фунгіциди на основі сполук з класу стробілуріни: зафіксовано розвиток стійкості у ряду збудників хвороб при використанні одного з стробілурінових препаратів до ВСІЄЇ групи стробілурінів впродовж короткого часу від початку їх застосування. Стробілурінові препарати з'явились на ринку у 1997 році. Зниження ефективності їх дії проти захворювань зернових колосових культур (борошнистої роси у ячменю та септоріозу листя пшениці) було виявлено в Німеччині вже у 2003 році. З метою зниження темпів розвитку резистентності у патогенів було розроблено ряд рекомендацій щодо застосування стробілурінових фунгіцидів, у тому числі такі як: використовувати виключно у сумішах з триазолами або морфолінами; застосовувати не частіше, ніж 1 раз на рік; уникати потрапляння робочого розчину на ґрунт тощо. З іншого боку, масове і часто безсистемне застосування фунгіцидів на основі триазолів, що нині є основними засобами захисту зернових колосових культур від патогенів, теж викликає занепокоєння. Адже постійне застосування препаратів з однаковими механізмами дії у пришвидшеному темпі призводить до розвитку резистентності у у цільових об'єктів.  Зокрема, вченими було зафіксовано, що збільшення кількості обробок виноградників фунгіцидами на основі бензимідазолів проти сірої гнилі призводить до появи все більшої кількості стійких форм гриба.

Додатковою проблемою є перехресна стійкість до пестицидів у цільових об'єктів. Перехресна стійкість (або крос-резистентність) — це поява стійкості у живих організмів до хімічних речовин певного класу, що виникла у результаті обробок пестицидами на основі активних сполук з інших хімічних класів. Це надзвичайно складна проблема, оскільки шкідливі об'єкти з високим ступенем стійкості до одного препарату часто виявляються несприйнятливими і до дії зовсім інших неподібних пестицидів. Різноманіття варіантів розвитку крос-резистентності у шкідливих організмів вказує на існування багатьох механізмів виникнення стійкості. Резистентність може бути моногенною або полігенною, тобто обумовлюватися мутаціями одного або декількох генів у геномі шкідливого об'єкту.

Найбільших успіхів у розробці антирезистентних стратегій досягли у Австралії, де роботи у цьому напрямі проводяться на державному рівні. Кожен пестицид має обов'язкове маркування у вигляді комбінації літер та цифр, що кодують групу до якої належить препарат. Використовуючи ці позначення, фермери Австралії чергують застосування засобів захисту із різних груп для запобігання виникненню стійкості у шкідливих організмів. Послідовного використання препаратів, що мають однакове маркування, уникають, адже це призводить до швидкого розвитку резистентності, у т.ч. перехресної. В Україні такі позначення на тарних етикетках у препаратіві відсутні і тому варто користуватися загальними підходами для максимального подовження строку ефективного використання пестицидів.

Зокрема, уникнення розвитку резистентності у патогенів до фунгіцидів передбачає зведення до мінімуму тиску добору шляхом розробки та застосування антирезистентних стратегій, елементами яких є:

  • розуміння життєвого циклу грибів і застосування фунгіцидів лише за виникнення потреби (зокрема, проведення обробок лише за досягнення економічних порогів шкодочинності);

  • дотримання рекомендацій виробника щодо застосування, рекомендованих норм витрати препаратів та забезпечення рівномірності покриття оброблюваної поверхні (наприклад, занижені норми сприяють виживанню більшої кількості патогенів і формуванню популяцій стійких рас);

  • проведення регулярних спостережень у посівах та насадженнях за розвитком захворювань;

  • використання бакових сумішей, комбінованих препаратів, що містять діючі речовини з різними механізмами дії, та альтернативних методів контролю (наприклад, біологічних);

  • мінімізація обробок;

  • чергування обробок препаратами системної та контактної дії;

  • уникання почергового застосування препаратів з однаковими або подібними механізмами дії на патогенів;

  • використання у системах захисту рослин окремо або у сумішах таких фунгіцидів, що діють одразу на декілька життєво важливих процесів у організмі патогена (препарати мульти-сайтової дії, наприклад, фолпет);

  • відмова від використання препаратів, щодо яких виявлено резистентність у патогенів або за високого ризику її розвитку;

  • вирощування сортів та гібридів з високим ступенем стійкості до хвороб.

У цілому, основний принцип побудови антирезистентної стратегії щодо фунгіцидів полягає в униканні надмірного застосування однієї і тієї ж діючої речовини або активних сполук з однаковим механізмом дії.

Підходи до запобігання розвитку резистентності у шкідників до інсектицидів аналогічні вище вказаним для фунгіцидів, а окрім того мають значення:

  1. збереження осередків для розмноження чутливих до інсектицидів популяцій комах, що передбачає наявність у посівах необроблених пестицидами ділянок з нестійкими до шкідників сільськогосподарськими культурами, де шкідливі комахи можуть вільно розвиватися і залишатися таким чином цінним генетичним матеріалом для появи нових, нестійких до інсектицидів шкідників, уповільнюючи тим самим виникнення та поширення резистентних рас;

  2. вирощування генетично модифікованих культурних рослин.

Ці два підходи дають лише короткочасний ефект і не вирішують проблему боротьби з шкідниками. Чим масштабніше застосування інсектицидів, тим швидше з'являються популяції стійких рас комах. До всіх основних, нині застосовуваних класів інсектицидів зафіксовано той чи інший ступінь резистентності у шкідників.

Загалом, наявність широкого асортименту інсектицидів з різних хімічних класів та з різними механізмами дії, чергування обробок ними є найбільш дієвими способами запобігання розвитку перехресної стійкості у шкідників. Як правило, припинення обробок інсектицидами популяцій стійких рас шкідників призводить до поступової втрати стійкості. Так, для втрати резистентності до певного класу хімічних сполук у кліщів достатньо не проводити обробок ними 7—10 поколінь. Проте після нового застосування тих самих препаратів стійкість популяцій розвивається знову і за значно коротший проміжок часу.

Щодо запобігання розвитку стійкості у бур'янів, то поряд із обов'язковим чергуванням гербіцидів з різними механізмами дії впродовж сезону, використання препаратів у нормах, достатніх для знищення чутливих видів, важливе значення має сівозміна та чергування сортів (гібридів), а також — заходи, спрямовані на зменшення насіннєвого банку ґрунту (пізні строки посіву культури, культивації, використання високо конкурентноздатних сортів та гібридів, вирощування сидератів, очищення насіннєвого матеріалу, знищення бур'янів до моменту утворення у них насіння тощо).

Підводячи підсумок, слід підкреслити, що боротися з резистентністю у шкідливих об'єктів набагато складніше, ніж запобігати її виникненню, а дотримання досить простих, описаних вище правил, дозволить повсякчас досягати високого рівню ефективності обробок пестицидами.

к.с.-г.н. Петришина В.А.,

агроном ТОВ “Агро-Дельта Груп”

Усі новини