Контактний телефон: +380 44 451 46 00

Засоби захисту рослин!
Подбай про врожай сьогодні!

02.03.2012

Стробілурінові фунгіциди: асортимент, особливості, рекомендації щодо застосування

Стробілурінові фунгіциди: асортимент, особливості, рекомендації щодо застосування

Стробілуріни - відносно новий клас фунгцидних речовин з інноваційним механізмом дії, що полягає у інгібуванні мітохондріального дихання грибів шляхом блокування синтезу АТФ — джерела енергії для біохімічних процесів у клітинах грибів. Діючі речовини препаратів цієї групи поглинаються восковим шаром і поширюються шляхом дифузії по всій поверхні необробленого листя чи плодів, тобто мають так звану мезисистемну або трансламінарну дію. Через 72 години після проростання спор стробілурінові фунгіциди зупиняють ростові процеси збудника хвороби і викликають його загибель. Захисна активність – 7–14 днів, лікувальна – 3–4 дні.

Перші фунгіциди на основі стробілурінів з'явились на ринку у 1996 р., а у 2007 році об'єми продажів препаратів цієї групи досягли $1,636 млн. Аналітики стверджують, що при умові стабільного щорічного збільшення продажів на 2%, стробілурінові препарати посядуть провідне місце у сегменті “фунгіциди” на світовому ринку. Вже відкрито близько 70000 молекул.

Нині світовий асортимент препаратів цієї групи базується на 16 діючих речовинах, що переважно застосовуються у складі 2-3-ох компонентних препаратів у поєднанні з триазолами або морфолінами з метою розширення тривалості захисної дії (лікувальна, актуальна, профілактична). На українському ринку представлені одно- та двокомпонентні фунгіцидні препарати з наступними діючими речовинами з класу стробілурінів:

- азоксістробін;

- трифлоксистробін;

- крезоксим-метил;

- піраклостробін;

- дімоксистробін.

Основними позитивними сторонами препаратів стробілурінової групи вважаються такі їх особливості:

  • довготривала профілактична дія;

  • можна використовувати по мокрих листках, при низьких (1–4 ОС) та високих плюсових температурах (у той час, коли інші препарати неефективні), не змиваються дощем;

  • екологічна безпечність;

  • малі норми витрати препаратів;

  • практично не діють на інші організми.

Поряд з цим, головними перевагами стробілурінів називають їх широкий спектр дії і високу ефективність у боротьбі з патогенами, що належать до 4-ох класів: ооміцети, аскоміцети, базидіоміцети та дейтероміцети, тобто з борошнистою росою, іржею, переноспорозом, різними видами плямистостей (альтернаріоз, церкоспороз тощо). Проте, як здавна відомо, сполуки з одного хімічного класу не обов'язково володіють ідентичним спектром та ефективністю фунгіцидної дії. Не стали виключенням і діючі речовини з групи стробілуріни. Так, крезоксим-метил і трифлоксистробін виявились недостатньо дієвими проти пероноспорозу та іржистих хвороб, пікоксістробін є ефективним у боротьбі із захворюваннями лише на зернових культурах. З іншого боку, високої ефективності обробки посівів стробілуріновими препаратами можна досягти ЛИШЕ ПРИ УМОВІ їх застосування до появи видимих симптомів захворювання.

Іншими недоліками препаратів стробілурінової групи є:

  • швидкий розвиток стійкості у збудників хвороб при використанні одного з стробілурінових препаратів до ВСЬОГО класу стробілурінів. Проблеми з масовою резистентністю до стробілурінів відмічені вже достатньо давно (з 2003 року), зокрема в Німеччині спостерігається зростаюча моногенетична стійкість у жовтої плямистості (Erysiphe graminis) та септоріозу пшениці (Septoria tritici). Для порівняння: від початку використання до масової появи стійких форм до фундазолу пройшло 20 років;

  • слабка лікувальна дія: стробілуріни практично не впливають на наявні всередині листків гіфи грибів, а тому здатні знищувати лише ті інфекції, з моменту ураження якими пройшло 1–2 дні;

  • потрапляння в ґрунт небажане (прискорює розвиток стійкості у патогенів);

  • стробілуріни проявляють фітотоксичну дію щодо ряду рослин.

 

Світовий досвід використання стробілурінів для захисту посівів сільськогосподарських культур та плодово-ягідних насаджень дозволяє виділити основні рекомендації для підвищення ефективності обробок ними та запобігання виникненню резистентності у збудників хвороб:

  • ЗАВЖДИ використовувати у суміші з триазолами (і морфолінами);

  • суміші стробілурінів використовувати не частіше, як 1 раз на рік;

  • проводити обробку не пізніше, як через 7 днів після дощу (дощ=ураження);

  • при високій небезпеці ураження використовувати у суміші з препаратами контактної дії;

  • для посівів зернових культур: зниження ступеню інфікування шляхом заорювання соломи (усування джерела інфекції), дотримання сівозмін, використання якісного і здорового насіннєвого матеріалу, уникання ранніх строків висіву ярих зернових культур.

 

Віталіна Петришина,

кандидат сільськогосподарських наук,

агроном ТОВ «Агро-Дельта Груп»

Усі новини